Станом на 21 вересня 2026 року аналітики The Economist оцінювали частку міжнародно визнаної території України, яку утримує Росія, у 20,0%. До повномасштабного вторгнення цей показник становив близько 7,2%. Різниця між оцінками різних картографічних проєктів зазвичай укладається в діапазон 19–20% і залежить від того, як рахують «сіру зону» — смугу, де контроль не підтверджено остаточно.
Для киянина й мешканця приміської зони ця цифра важлива не як абстрактна статистика фронту, а як спосіб правильно читати карту захоплених територій: де проходить лінія зіткнення відносно Київщини, які області лишаються під окупацією і які офіційні сервіси показують укриття. Географія наземної війни з весни 2022 року зміщена на схід і південь; загроза для столиці й області — переважно повітряна.
Нижче — перевірені орієнтири на осінь 2026 року: як розрізняти кольори на карті, які регіони й у якому обсязі контролює Росія, що змінилось на Київщині після деокупації та де звіряти дані, не плутаючи оперативну мапу з юридичним статусом території.
Читання карти захоплених територій
Актуальна карта України із захопленими територіями не є юридичним документом і не замінює рішення органів влади. Вона фіксує оцінку контролю на місцевості: хто утримує населений пункт, де триває бій, де лінію ще уточнюють. Найпоширеніша публічна мапа в Україні — інтерактивний шар проєкту DeepState. Його оновлюють кілька разів на добу за відкритими джерелами, знімками й підтвердженими повідомленнями. Офіційні зведення Генерального штабу ЗСУ виходять щодня, але детальну оперативну карту Генштаб публікує рідше й із затримкою через перевірку даних.
На типових публічних картах червоним позначають території, які утримують російські війська; темно-червоним або рожевим — Крим і райони Донбасу, зайняті ще до 24 лютого 2022 року; зеленим — землі, повернуті під контроль України; синім — ділянки, звільнені впродовж останніх двох тижнів; сірим — зону, статус якої не підтверджено. Лінія фронту на такій карті — умовна межа оцінки, а не паркан на місцевості. Масштаб дрібних змін на Донбасі на загальноукраїнському шарі майже не видно: кілька квадратних кілометрів за тиждень на карті країни виглядають як зсув лінії на частки міліметра.
Поширена помилка виглядає так: людина відкриває вечірній скріншот карти в месенджері, бачить новий червоний або сірий клаптик і робить висновок, що «фронт уже біля Києва» або що конкретне село «вже зайняте». Через кілька годин офіційне зведення цього не підтверджує, а сіра зона виявляється смугою боїв без стійкого контролю. Правильний порядок інший: спочатку дата й джерело шару, потім звірка з ранковим зведенням Генштабу, і лише після цього — висновок про зміну лінії. Карту не використовують для прокладання маршруту чи оцінки «безпечного коридору».
Що карта показує і чого не показує
Карта показує оцінку наземного контролю всередині міжнародно визнаних кордонів України. Вона не відображає інтенсивність обстрілів Києва, роботу ППО, стан електромереж чи доступність укриттів. Ці речі живуть в інших реєстрах: мапі захисних споруд ДСНС, шарі КМДА та сайті Київської обласної військової адміністрації. Зміни лінії на Донеччині чи Харківщині самі по собі не відкривають і не закривають підвал у Святошинському чи Бучанському районі.
Регіони під російським контролем
Окупація зосереджена на півдні та сході. Повністю утримуються Автономна Республіка Крим і місто Севастополь. Майже повністю — Луганська область. Значні частки Донецької, Запорізької та Херсонської областей лишаються під контролем Росії. Окремі прикордонні ділянки є в Харківській, Сумській і Дніпропетровській областях. Київська область у цьому переліку відсутня: наземного російського контролю тут немає з 2 квітня 2022 року.
Цифри нижче — зріз проєкту DeepState на початок 2026 року. Протягом року лінія на окремих напрямках зміщувалась на десятки квадратних кілометрів в обидва боки, тож відсоток по області варто читати як порядок величини, а не як кадастр.
| Регіон | Частка під контролем РФ | Орієнтовна площа, км² | Статус обласного центру |
|---|---|---|---|
| АР Крим і Севастополь | 100% | близько 27 000 | окупований з 2014 року |
| Луганська область | близько 99,6% | близько 26 600 | окупований |
| Донецька область | близько 78% | близько 20 700 | окупований; бої на заході області |
| Запорізька область | близько 75% | близько 20 300 | Запоріжжя під контролем України |
| Херсонська область | близько 72% | близько 20 500 | Херсон під контролем України |
| Харківська область | близько 4,7% | близько 1 200–1 500 | Харків під контролем України |
| Сумська область | близько 1% | близько 240 | Суми під контролем України |
| Дніпропетровська область | близько 0,6% | близько 190 | Дніпро під контролем України |
Джерело: оцінки проєкту DeepState на початок 2026 року; загальна окупована площа тоді становила 116 165 км², або 19,25% території держави.
Разом ці регіони дають майже всю площу, яку карти позначають як захоплену. Миколаївська область фігурує лише через ділянку на Кінбурнській косі; на загальний відсоток це майже не впливає. Міста Запоріжжя, Херсон, Харків, Суми й Дніпро лишаються під контролем України, навіть якщо частина відповідної області позначена червоним.
Лінія фронту біля Київщини
На карті Київської області лінії фронту немає. Уся область, включно з Чорнобильською зоною відчуження, Іванковом, Вишгородом, Броварами, Бучею, Ірпенем і Фастовом, перебуває під контролем України з перших днів квітня 2022 року. Найближчі ділянки активних наземних боїв у 2026 році фіксують на Сумському, Харківському та східних напрямках — за сотні кілометрів від Києва. Зміни лінії фронту за останні місяці відбувалися там, а не на підступах до столиці.
Для побуту це означає інше, ніж у 2022-му. Ризик для Київщини — удари з повітря, а не повторне оточення трасою на Житомир чи з боку Гостомеля. Повітряні тривоги в області в вересні 2026 року лунали щодня; це не свідчить про наближення наземного фронту. Карта захоплених територій тут корисна як противага чуткам: якщо на шарі немає червоного по Київській області, твердження про «нову окупацію передмістя» не має картографічної підстави.
Що змінилось за місяці 2026 року
На загальноукраїнській карті 2026 рік дав невеликі зсуви порівняно з 2025-м. Темп приросту площі, яку утримує Росія, знизився проти попереднього року; окремі аналітичні центри фіксували місяці, коли українські сили повертали більше квадратних кілометрів, ніж втрачали. Для Київщини це не змінювало ані адміністративних меж контролю, ані переліку громад. Змінювався режим повітряної небезпеки, а не колір області на мапі окупації.
Звільнені території Київщини
Окупація частини Київської області тривала з 24 лютого до 2 квітня 2022 року. 2 квітня заступниця міністра оборони Ганна Маляр офіційно повідомила, що Ірпінь, Буча, Гостомель і вся область звільнені. До того Сили оборони поетапно повертали контроль над населеними пунктами Бучанського, Вишгородського й Броварського районів.
- Кінець лютого — початок березня 2022 року: бої за Гостомельський аеропорт, вихід російських колон на Ірпінь, Бучу, Бородянку, Макарів, Іванків; зайняття частини Чорнобильської зони.
- Друга половина березня: українські підрозділи відтискають сили РФ від Києва; 28 березня звільнено Ірпінь.
- 31 березня — 1 квітня: контроль над Бучею, Гостомелем і низкою сіл Вишгородського напрямку, серед них Демидів, Димер, Литвинівка, Гаврилівка, Козаровичі.
- 2 квітня 2022 року: офіційне підтвердження повного звільнення Київської області; далі — зачистка, розмінування й фіксація злочинів, а не зміна лінії фронту.
Перелік звільнених пунктів довгий: крім названих міст — Бородянка, Ворзель, Немішаєве, Макарів, Іванків, Горенка та десятки сіл уздовж трас на Житомир, Варшаву й Чернігів. Після квітня 2022 року жоден населений пункт Київщини не повертався під російський наземний контроль. На карті ці громади мають позначатися як підконтрольні Україні, інколи із зеленим шаром «звільнено», якщо увімкнено історичний режим перегляду.
Перевірка актуальних карт
Киянину варто тримати два різні інструменти й не змішувати їх. Перший — карта контролю території (лінія фронту, окуповані й звільнені райони). Другий — карта укриттів і офіційні канали повітряної тривоги. Зміни на першій не скасовують обов’язку користуватися другою.
- Звіряйте шар карти з датою оновлення. Скріншот без дати для оцінки ситуації непридатний.
- Порівнюйте публічну мапу зі щоденним текстовим зведенням Генерального штабу ЗСУ, а не з анонімними «стрічками просування».
- Не беріть за джерело карти з російських ресурсів і перемальовані схеми без посилання на першоджерело.
- Для укриттів у місті Києві використовуйте шар на порталі КМДА та застосунок «Київ Цифровий»; для області — перелік на сайті Київської ОВА та державний сервіс обліку захисних споруд ДСНС.
- Пам’ятайте: карта бойових дій не показує, відчинені двері конкретного підвалу чи ні. Це перевіряють на місці заздалегідь.
Станом на 15 червня 2026 року в інформаційній системі фонду захисних споруд цивільного захисту по Києву обліковувалося 4356 об’єктів загальною місткістю 2 177 472 особи — такі дані навів Департамент муніципальної безпеки КМДА. Це відповідь на запитання, чи змінювала географія наземного фронту доступність укриттів на Київщині: ні, мережа зростала й уточнювалася через повітряну загрозу, а не через зсув лінії біля столиці. 22 вересня 2026 року Київська ОВА окремо нагадала перевіряти адреси сховищ і їхню доступність для маломобільних груп саме на офіційних ресурсах області.
Практичний порядок на будень виглядає так. Уранці відкриваєте перевірену карту контролю й переконуєтесь, що Київська область лишається без червоного шару. Далі в «Київ Цифровому» або на карті ДСНС зберігаєте два-три найближчі укриття біля дому, роботи й школи дитини — не «на око», а з адресою. Під час тривоги орієнтуєтесь на сигнал оповіщення, а не на нові кольори на карті Донбасу. Якщо в чаті з’являється схема «фронт біля Києва», достатньо звірити її з офіційним зведенням і шаром області: за чотири з половиною роки після 2 квітня 2022 року наземна лінія зіткнення до Київщини не повернулася.
Зоряна Голубець