Скільки країн в ООН — питання, на яке шкільні довідники й новини часто відповідають по-різному. Хтось називає 193, хтось 195, інколи в стрічці з’являється й ширша цифра. Розбіжність не зникла й після 2024 року: 10 травня Генеральна Асамблея ухвалила резолюцію ES-10/23 і розширила права Держави Палестина як спостерігача, але членський склад від цього не змінився.
Останній раз кількість повноправних учасників зросла 14 липня 2011 року, коли до організації прийняли Південний Судан. Відтоді перелік держав-членів стоїть на місці, тоді як побутові списки «країн світу» й далі додають спостерігачів, частково визнані утворення й залежні території. Старе уявлення, ніби будь-яка держава з прапором біля штаб-квартири вже входить до рахунку, тут не працює.
Нижче — пряма відповідь за офіційним переліком, перевіреним 2 жовтня 2026 року, і розмежування статусів, через які цифри в різних джерелах не збігаються.
Кількість держав-членів ООН
На 2 жовтня 2026 року в Організації Об’єднаних Націй 193 держави-члени. Саме стільки позицій містить офіційний перелік Member States, і саме цю цифру фіксує довідник бібліотеки ООН імені Дага Гаммаршельда у вересневому оновленні 2026 року: кожен член має один голос у Генеральній Асамблеї.
Організація почала роботу 24 жовтня 1945 року з 51 первісним учасником Статуту. Далі склад розширювався хвилями — після деколонізації, розпаду федерацій, появи нових держав. Найпізніше поповнення — Південний Судан, прийнятий 14 липня 2011 року, за п’ять днів після проголошення незалежності. З 2012 року нових членів не з’являлося.
Коротко. Якщо запит саме про членство, відповідь одна: 193 держави. Дата перевірки — 2 жовтня 2026 року, джерело цифри — офіційний перелік держав-членів на сайті ООН.
Цифра не є «округленою оцінкою». Її або підтверджує перелік, або вона вже застаріла. Поки Генеральна Асамблея не проголосує за нового члена за рекомендацією Ради Безпеки, 193 лишається чинним рахунком.
Кого рахують членами організації
Держава-член — це не будь-яка територія з власним урядом, а учасник, прийнятий за статтею 4 Статуту. Статут відкриває членство для миролюбних держав, які беруть на себе зобов’язання документа і, на думку організації, здатні та готові їх виконувати. Прийом оформлює Генеральна Асамблея, але лише після рекомендації Ради Безпеки.
На практиці це два окремі голосування. У Раді Безпеки потрібні щонайменше дев’ять голосів «за» з п’ятнадцяти і жоден голос «проти» від постійного члена. Далі Асамблея ухвалює рішення двома третинами присутніх членів, які беруть участь у голосуванні. Без рекомендації Ради саме Асамблея нового члена не додає, навіть якщо більшість делегацій за прийом.
Один голос і рівні обов’язки
Після прийому держава входить до Генеральної Асамблеї з одним голосом — незалежно від площі, населення чи внеску до бюджету. Вона може висувати кандидатів до органів системи, бере участь у процедурних рішеннях і сплачує частку регулярного бюджету за шкалою, яку Асамблея затверджує окремо. Саме цей пакет і відрізняє члена від спостерігача.
На сайті ООН розділ про держави-члени подає лише повноправних учасників і не змішує його зі сторінкою держав, які не є членами. Для відповіді на запит про кількість країн в організації береться перший перелік, а не сума всіх прапорів біля комплексу в Нью-Йорку.
Спостерігачі та інші статуси
Окремо від 193 членів організація тримає двох постійних спостерігачів із статусом держави. Святий Престол має постійну місію спостерігача з 6 квітня 1964 року. Держава Палестина отримала статус держави-спостерігача, яка не є членом, резолюцією Генеральної Асамблеї A/RES/67/19 від 29 листопада 2012 року. Обидві позиції й досі стоять на сторінці Non-Member States, а не в переліку членів.
Резолюція ES-10/23 від 10 травня 2024 року визначила, що Держава Палестина відповідає критеріям статті 4, і додала їй низку прав участі: місце серед делегацій за алфавітом, ширше право виступу, можливість виступати від імені групи. Той самий текст прямо залишає обмеження: як держава-спостерігач вона не голосує в Генеральній Асамблеї і не висуває своєї кандидатури до органів ООН. Привід для резолюції був процедурний — 18 квітня 2024 року один голос «проти» постійного члена Ради Безпеки не дав ухвалити рекомендацію про прийом.
Важливо. Держав-спостерігачів до числа членів не додають. 193 плюс Святий Престол і Держава Палестина дають 195 — це вже інший підрахунок, його коректно називати «члени й держави-спостерігачі», а не «країни в ООН» у значенні членства.
Ще вужче коло — утворення, які частина держав визнає, але які не є ні членами, ні спостерігачами зі статусом держави. Косово і Тайвань у переліку членів відсутні. Залежні території, заморські володіння й особливі адміністративні райони теж не є окремими членами: їх представляє держава, до складу якої вони входять.
| Статус | Кількість | Чи входить до членів | Орієнтир |
|---|---|---|---|
| Держава-член | 193 | Так, з правом голосу | Південний Судан, прийнятий 14 липня 2011 року |
| Держава-спостерігач, не член | 2 | Ні | Святий Престол; Держава Палестина (A/RES/67/19 від 29 листопада 2012 року) |
| Частково визнані утворення поза цими списками | Немає єдиної цифри | Ні | Косово, Тайвань — у переліку членів їх немає |
Джерело: Організація Об’єднаних Націй, офіційні переліки держав-членів і держав, які не є членами, станом на жовтень 2026 року.
Як плутають підрахунок на практиці
Типовий випадок починається зі шкільного завдання або підпису під картою, де стоїть «195 країн ООН». Вихідна умова проста: автор довідника додав до 193 членів Святий Престол і Палестину, бо обидва мають постійні місії і прапори біля штаб-квартири. Рішення — відкрити дві різні сторінки сайту організації, а не одну загальну мапу. Результат: 193 з голосом і ще двоє без голосу в Асамблеї. Так виходить саме тому, що організація сама розвела ці переліки й після травня 2024 року членський список не переписала.
Перевірка актуальної кількості
Звіряти число варто не з енциклопедичною статтею «скільки країн у світі», а з першоджерелом. На сайті ООН розділ About Us містить Member States — алфавітний перелік із датою прийняття кожного учасника — і окрему сторінку Non-Member States. Якщо держава є лише на другій, до 193 її не додають.
Короткий порядок перевірки виглядає так:
- відкрити офіційний перелік держав-членів і порахувати позиції або взяти заявлену організацією кількість;
- окремо переглянути сторінку держав, які не є членами: зараз там Святий Престол і Держава Палестина;
- не змішувати цей результат зі списками ISO, туристичними довідниками й переліками залежних територій;
- зафіксувати дату перегляду, бо склад змінюється лише рішенням про прийом, а не новинним заголовком.
Списки «країн світу» розходяться, бо рахують різне. 195 — звична сума членів і двох держав-спостерігачів. Ширші цифри з’являються, коли додають частково визнані утворення або залежні території. Вужчі — коли довідник застарів і не встиг внести Південний Судан, або коли сайт помилково показує 192. Для членства жоден із цих варіантів не замінює перелік організації.
Правило просте. На запитання про кількість країн в ООН як членів відповідайте 193 і називайте дату звірки з офіційним переліком. Якщо співрозмовник має на увазі всіх, кого організація трактує як державу в залі Асамблеї, додайте двох спостерігачів і проговоріть це окремо. Плутанина майже завжди виникає на цьому кроці, а не через нову державу, про яку ще не встигли написати.
Застереження теж пряме. Склад може змінитися одного дня, якщо Рада Безпеки дасть рекомендацію, а Генеральна Асамблея ухвалить прийом. Резолюція ES-10/23 такого прийому не оформила: вона розширила права спостерігача і звернулася до Ради з проханням знову розглянути питання. Поки окремого рішення про членство немає, додавати третю позицію до 193 не варто. Ця довідка фіксує стан на 2 жовтня 2026 року і не замінює сам перелік, якщо він оновиться пізніше.