У чинній редакції Основного Закону налічується 161 стаття. Остання за номером — стаття 161, але після судової реформи 2016 року три норми розділу про прокуратуру виключено, а вісім статей додано з індексами на кшталт 129¹ чи 151². Саме тому в підручниках і новинах досі трапляються дві цифри: 161 і 166.
Для киянина це не абстракція. Стаття 20 закріплює Київ як столицю, стаття 133 дає місту спеціальний статус, а статті 140–146 окреслюють рамки місцевого самоврядування, у яких працює Київська міська рада. Поки триває воєнний стан, змінювати Конституцію не можна, тож чинний текст — той самий, що діє з 1 січня 2020 року.
Нижче — як рахувати статті без плутанини, де що шукати в тексті і що з цього випливає для рішень міської влади, прав під час обмежень і перевірок документів.
Чинна цифра і нумерація
Перша редакція від 28 червня 1996 року мала 161 статтю в 15 розділах плюс преамбулу. Закон України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII виключив розділ VII «Прокуратура» зі статтями 121–123 і доповнив текст вісьмома новими нормами: 129¹, 130¹, 131¹, 131², 148¹, 149¹, 151¹ і 151². Арифметика проста: 161 мінус 3 плюс 8 дає 166 чинних статей.
Розділ XV «Перехідні положення» статтями не нумерується: там пункти 1–13, 15 і 16¹. Вони мають ту саму юридичну силу, але до «кількості статей» їх не додають. Преамбула теж окрема: це вступний текст від імені Українського народу, не стаття.
Офіційна картка документа на порталі Верховної Ради досі вказує редакцію від 1 січня 2020 року на підставі Закону № 27-IX від 3 вересня 2019 року. Пізніших змін до тексту немає: стаття 157 прямо забороняє змінювати Конституцію в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Чому пишуть то 161, то 166
Цифра 161 — це або початкова редакція 1996 року, або «останній номер статті». Хто відкриває зміст і бачить «Стаття 161», часто зупиняється на цьому. Цифра 166 враховує всі окремо пронумеровані норми, які сьогодні реально є в тексті, разом з індексованими.
Обидва підходи зустрічаються навіть у солідних оглядах. Якщо вам потрібна відповідь для заяви, скарги, уроку чи новини, точніше говорити так: чинних статей 166, найвищий номер — 161, розділ VII виключено, перехідні пункти — окремо.
Заперечення звучить так: навіщо взагалі рахувати статті, якщо важливий зміст, а не бухгалтерія номерів. Відповідь конкретна. Помилкове посилання на статтю 121 чи 123 у скарзі чи службовій записці відсилає до норми, якої вже немає. Прокуратуру тепер описує стаття 131¹, адвокатуру — 131². Неправильний номер у цитаті дає привід відхилити документ як такий, що посилається на нечинну норму.
Розподіл за розділами
Текст тримається тематичними блоками. Найбільший — права людини. Найкоротші за кількістю статей — територіальний устрій і прикінцеві положення. Нижче — робоча схема, якою зручно користуватися, коли шукаєте норму про вибори, Кабмін, суди чи Київ.
| Розділ | Назва | Статті | Скільки норм |
|---|---|---|---|
| I | Загальні засади | 1–20 | 20 |
| II | Права, свободи та обов’язки | 21–68 | 48 |
| III | Вибори. Референдум | 69–74 | 6 |
| IV | Верховна Рада України | 75–101 | 27 |
| V | Президент України | 102–112 | 11 |
| VI | Кабінет Міністрів та виконавча влада | 113–120 | 8 |
| VII | Прокуратура | виключено | 0 |
| VIII | Правосуддя | 124–131² | 12 |
| IX | Територіальний устрій | 132–133 | 2 |
| X | Автономна Республіка Крим | 134–139 | 6 |
| XI | Місцеве самоврядування | 140–146 | 7 |
| XII | Конституційний Суд | 147–153 | 11 |
| XIII | Внесення змін | 154–159 | 6 |
| XIV | Прикінцеві положення | 160–161 | 2 |
Джерело: офіційний текст Конституції України, документ 254к/96-ВР, редакція від 01.01.2020.
Разом у таблиці — 166 чинних статей. Розділ XV у цей підсумок не входить: там не статті, а пункти перехідного періоду.
Зміни після 1996 року
Текст правили сім разів: у 2004, 2011, 2013, 2014, 2016 і двічі у 2019-му. Найпомітніші для структури — 2014 рік, коли законом від 21 лютого № 742-VII відновили положення редакції 2004-го, і 2016-й зі судовою реформою. У лютому 2019-го з’явився стратегічний курс на членство в ЄС і НАТО, у вересні того ж року звузили депутатську недоторканність.
Щоб змінити більшість розділів, потрібно щонайменше 300 голосів народних депутатів. Для розділів I, III і XIII після голосування в Раді ще потрібен всеукраїнський референдум за поданням Президента. Стаття 157 забороняє зміни, які скасовують чи звужують права людини або спрямовані проти незалежності й територіальної цілісності. Під час воєнного стану будь-які правки до Конституції зупинені.
Виключений розділ прокуратури
Статті 121–123 більше не існують як окремий розділ. Функції прокуратури перенесено до статті 131¹: підтримання публічного обвинувачення, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, представництво в окремих випадках. Адвокатуру виписано в статті 131². Якщо ви тримаєте старий збірник 2015 року, цей фрагмент уже недійсний.
На практиці це виглядає так. Людина готує звернення і цитує «статтю 121 Конституції про нагляд прокуратури», бо так написано в застарілій методичці. Канцелярія або суд бачить посилання на виключену норму. Доводиться переписувати документ уже на статтю 131¹ і профільний закон про прокуратуру. Час втрачено, а зміст скарги від цього не стає сильнішим.
Київ у тексті Основного Закону
Три місця стосуються столиці безпосередньо. Стаття 20: столицею України є місто Київ, статус столиці визначається законом. Стаття 133 відносить Київ і Севастополь до міст зі спеціальним статусом. Статті 140–146 описують місцеве самоврядування: територіальна громада, рада, виконавчі органи, матеріальна і фінансова основа, судовий захист.
Деталі для Києва виписані не в Конституції, а в Законі України «Про столицю України — місто-герой Київ» від 15 січня 1999 року № 401-XIV. Саме він пояснює, як у столиці поєднуються Київська міська рада, виконавчий орган і місцева державна адміністрація. Конституція задає рамку, закон про столицю — порядок роботи.
Коли Київрада ухвалює рішення про бюджет, транспорт чи тарифи, воно не може суперечити статтям 140–146 і закону про столицю. Перевірити документ можна в офіційному оприлюдненні: дивіться орган, дату засідання і номер рішення. Без цих трьох реквізитів цитата «Київрада вирішила» для перевірки майже марна.
Права під час воєнного стану
Окремі права можна тимчасово обмежувати. Але Конституція дає закритий список норм, яких навіть у воєнний час чіпати не можна. Це статті 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 і 63. Ідеться, зокрема, про рівність, громадянство, право на життя, гідність, свободу та особисту недоторканність, звернення, житло, сім’ю, судовий захист, правову допомогу, презумпцію невинуватості.
Для побуту в Києві це означає просте правило. Графік відключень світла, обмеження руху чи комендантська година можуть спиратися на окремі закони про воєнний стан. Але відмова в судовому захисті, «колективна» відповідальність чи обмеження права на життя й гідність конституцією не прикрити. Якщо бачите посилання «так можна, бо війна» без конкретної статті закону — вимагайте норму.
Де брати чинний текст
Надійне місце — портал законодавства Верховної Ради, документ 254к/96-ВР. Там видно редакцію, підстави змін і позначки про виключені частини. Сайт Президента дублює текст за розділами. Друковані збірники до 2016 року для цитування небезпечні: у них ще живе розділ VII.
- Для точної цитати беріть офіційний текст із позначкою редакції від 01.01.2020, а не переказ у новині чи шкільному конспекті.
- Якщо потрібна норма про Київ, відкривайте одразу статті 20, 133 і 140–146, далі — закон № 401-XIV.
- Для скарги на дію органу влади дивіться статті 55 і 56: судовий захист і відшкодування шкоди державою.
Цього набору зазвичай вистачає, щоб не блукати всіма 166 статтями. Решта розділів знадобиться, коли йдеться про вибори, повноваження Ради, Президента чи Кабміну — тобто вже не про щоденне міське питання, а про державний рівень.
Припустімо, ви хочете перевірити, чи рішення Київради про організацію перевезень або фінансування столичних функцій не виходить за конституційні рамки. Відкриваєте статтю 20 і закон № 401-XIV: держава має виділяти окремим рядком у держбюджеті витрати на столичні функції, а нецільове використання цих коштів рада контролює. Далі дивитесь статтю 143: територіальні громади затверджують місцеві бюджети і керують комунальним майном. Потім знаходите саме рішення ради — з датою сесії і номером — і звіряєте, чи є в ньому посилання на ці норми. Якщо номера документа немає, спершу знайдіть його в офіційному оприлюдненні, і лише тоді сперечайтеся по суті. Так само варто робити зі статтею 161: день прийняття Конституції, 28 червня, є державним святом; це не «дрібниця календаря», а прикінцева норма Основного Закону, яку теж іноді плутають із перехідними пунктами розділу XV.
Микита Статечний